Егор Анатольевич Августинов
Темная ночь
Ссохнется округа.
Будет пустота во мгле
И в пустыне вьюга.
Изойдет на нет
Трепет материнский.
Стынет детский силуэт
В огненной темнице.
Не боялась ты оков
И смертельной жатвы.
Спепелился отчий кров,
После твоей клятвы.
Ты внимала всем богам,
Ты служила делу.
Только в истязанье храм
Проклятых за веру.
Ты звала остатки дней,
Но тебя не слышно.
Ты была в толпе людей,
Беспризорной пищей.
Здесь богатство не в делах,
И не в правде сила.
Ты последнее добро
В крошках сохранила.
Пусть кидаются они
И клюют напрасно.
Где остался свет звезды,
Бесы не опасны.
Опасайся темноты,
Ты в своей светлице.
Много будет пустоты
В теле твоей птицы.
Горек, сух пепел
В тесной клетке.
Миллионы гнилых рук
Тянутся к объедкам.
Жадно рвут остатки,
Влажной твоей ткани.
Иссыхающих рабов,
Под кровавой баней
Тобі здається все як в книжці
Тобі здається все як в книжці
Ці наміри і почуття
Мабуть ти ще не знаєш міці
Останніх слів мого життя
Невже щоб в тебе закохатись
Потрібні місяці й літа
Я побажав з тобой зістатись
Де серце з душами спліта
До тебе серденько дібратись
Я намагаюсь котрий раз
З тобою знову розлучатись
Не зможу я на довгий час
Я розумію твій неспокій
Твої турботи схамену
Я не розповім тобі утопій
Але скажу чим я живу
Я зустріч першу пам'ятаю
Яскраву усмішку твою
Вона вночі як місяць сяє
Я кожні промені ловлю
Ловлю вітра твого натхнення
Бажання радісні ловлю
На крилах прагнень сьогодення
До тебе кожен день лечу
З тобою світ стає яскравим
Немов полуда на очах
Зійшла зі скрегітом іржавим
Я біля тебе наче птах
Лечу у виміри безмежні
Де ти ховаєшся в ночі
Та твій голос застережний
Синім полум'ям кричить
Він мене до себе вабить
Гучністю твоїх думок
Ллється так що серце плавить
Я зроблю останній крок
Намагаюсь я дізнатись
Де сховала ти ключі
Щоб до тебе приєднатись
Де лякаються митці
Не сполоха мене злива
Темрява твоїх кутів
Є на світі така сила
Що дозволить все пройти
Що лишилося в тому світі
Що залишилось в мені
Може марився неспокій
Почуттів моїх в вогні
